Живучі у сучасному суспільстві часто не помічаємо плину часу.  І його втрата – найбільша втрата у житті . Чому ж знаючи цю, здавалося б « дитячу істину «, людство ще не перейшло на вищий ступінь існування? Земля крутиться навколо своєЇ осі мільярди років , і ,мабуть, прокрутиться ще стільки ж, але ми не вічні і тривалість нашого життя це лише якась маленька пісчинка порівняно з усією історією існування людства. Це нове? Звісно що ні. Тільки люди немов маленькі несвідомі дітлахи , забов`язується виконати обіцянку , а  згодом вона загублюється у стрімкому коловороті життєвих подій. Відриваючись на повну під гучні децибели шаленьких и модних треків подумайте , навіщо це? Життя скороминуче швидкоплинне. Сидячи за шкільною партою мало хто задумається над подальшим життям. Скоро нас проведуть зі школи, далі інститут , робота, діти, їхні шкільні та студентські роки, внуки , якщо пощастить , то і правнуків діждете, смерть…Ось! Ось і те , для чого по суті живе людина . Та що ж ти забереш у інше життя? Я не говорю про якісь потайємні Всесвіти та цивілізації , про необмежену кількість життів чи існування душі в тілах тварин….А це все до речі також придумали забобонні люди. Мова йдеться про життя вічне, сповнене спокою і любові. Це те за для чого живе людина на Землі, а її життя – повне випробовування на різні моральні цінності . Квартири, дачі, машини, золото і срібло, уся матерія залишиться, а у вічне піде лише душа. Те , що у деяких людей стискає у горлі , болить у грудях і на очі накачує сльози не за земним і швидкоплинним, а лише від того що в людині є жаль, співчуття, любов. Любов перш усього! Це основа всіх відносин, спілкування , життя. Це не хімія і не фізика. Це вища математика. Це істина – любов є життя. Її знають усі, чомусь згадують рідко. І не всі батьки вчать цьому своїх дітей, а самі хочуть бути найкращим прикладом для своїх чад. Скільки солдатів загнилу у війнах? А все ж вони йшли туди. Вони не знали точно – переможуть чи програють , але вірили і любили народ за який боролись. Вірили і любили. Якби про це згадувалось хоча б  щотижня на годинах спілкування чи класних зборах, то, на мою думку суспільство було б іншим. А майбутнє нашої держави , за свій обов’язок маємо здійснювати саме ці настанови , з любові починається все : і співчуття , і повага, і підтримка , і добрі вчинки , словом все. Спасись сам і біля тебе спасуться мільйони. Це наше суспільство і наше життя.  

                                                                         Анна Снегова